Соціально-економічні та культурні умови сучасного села багато в чому формують інформаційні потреби користувачів. З метою збереження та активного використання раніше набутого потенціалу працівники сільських бібліотек намагаються у повній мірі володіти конкретними відомостями про читача та мотиви читання, вбачаючи в цьому передумову правильної розробки стратегії розвитку своїх бібліотек та планування їхньої діяльності. Зростання потреби в інформації підвищує вимоги до якості, повноти та оперативності бібліотечного обслуговування і формує мотивацію бібліотечних працівників до постійного пошуку нових знань, спонукає займатися професійною освітою та самоосвітою.

Якщо розглядати навчальну діяльність взагалі, то кінцеву мету слід вбачати у засвоєнні суб'єктом певної сукупності знань, умінь, навичок, здібностей, характерних для конкретних умов та необ­хідних для успішної професійної діяльності [1].

Слід зауважити, що суб'єктом навчальної діяльності бібліотечний працівник стає лише за умови спрямування власної пізнавальної активності на об'єкт вивчення. Етапи виникнення та розвитку мотивацій у бібліотечного працівника як суб'єкту навчальної діяльності можна представити у вигляді пасивної зацікавленості (фаза неузгодженості мотиваційної та діяль­нісної сторін, коли бажання діяти не підкріплене готовністю до дії); з'ясування шляхів задоволення власних професійних потреб; активний інтерес - це початок практичних дій з об'єктом вив­чення [2].

Використовуючи приклад навчання працівників бібліотек з проблеми інформаційного обслуговування читачів, розглянемо процес виникнення і розвитку мотивацій до здійснення навчальної діяльності. Необхідність вивчення читацьких запитів, сучасних підходів у створенні та використанні інформаційних ресурсів, удосконалення інформаційно-бібліографічного обслуговування усвідомлюється працівниками бібліотек різних ланок. Готовність до дії формується при наявності певного зовнішнього стимулу, у якості якого може виступати ряд факторів. Один з них – сформована пропозиція курсового навчання у системі підвищення кваліфікації, під час якого виникає активний інтерес до запропонованої проблеми навчання. Практично взаємодіючи з об”єктом вивчення, працівники сільських бібліотек досліджують шляхи попвнення фондів документами на нових носіях, перспективи створення у бібліотеці спеціалізованих інформаційних куточків, тощо.

Перехід від професійної діяльності до навчальної супроводжується зміною позиції бібліотечного працівника на позиції слухача. Процес зміни позиції можна кваліфікувати як комплексне ускладнене завдання, при вирішенні якого необхідним є врахування психофізіологічних особливостей дорослої, сформованої особистості, що має сталі стерео­типи: відношення до навчальної діяльності, відношення до професійної праці, до інших людей, індивідуальний стиль діяльності і спілкування, практичний досвід. З усім цим бібліотечний фахівець розпочинає навчання в системі підвищення кваліфікації у якості слухача, і частіше за все ці сталі стереотипи відіграють роль істотних бар'єрів на шляху вклю­чення у навчальну діяльність.
Складнощі переходу від професійної до навчальної діяльності бібліотечних працівників можна умовно розділити на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних слід віднести:

1. Обмеженість можливості вибору слухачами різних організова­них форм підвищення кваліфікації (участь у районних, міських, обласних семінарах бібліотечних працівників; стажування; навчання на обласних курсах (в центрах) підвищення кваліфікації; навчання у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв).

2. Відсутність об'єктивних стимулів, які б спонукали бібліотечного працівника здійснювати навчальну діяльність у закладах, що підвищують кваліфікацію (залежності професійного зростання та підвищення рівня оплати праці від наслідків навчання, тощо).

3. Неможливість через короткий термін навчання задовольнити потреби у професійних знаннях у більшому обсязі, ніж пропонує заклад, що підвищує кваліфікацію.

До суб'єктивних складнощів переходу від професійної до навчальної діяльності бібліотечних працівників слід віднести:

1. Негативне відношення певної категорії бібліотечних працівників до організованих форм навчання. Це ті категорії, які бібліотечна професіографія називає "баласт", "пілігрими", "дельта" і кваліфікує їх відношення до професійної діяльності як до такої, що не пов'я­зана з їх подальшими життєвими планами [3].

2. Відсутність у бібліотечного фахівця сформованої пізнавальної потреби, відсутність бажання вчитися. Це обумовлено життєвою позицією особистості, існування такої позиції має обгрунтування у науково-психологічних дослідженнях і досить широко висвітлене у відповідній літературі [4,5].

3. Сформовані внаслідок професійно діяльності бібліотечного фахівця стереотипи поведінки та сприйняття дійсності, неадекватна самооцінка стають на перешкоді включення у навчальну діяльність.

Суб'єктно-психологічні риси бібліотечних працівників, що впливають на здійснення навчальної діяльності під час підвищення кваліфікації, дослідники питань бібліотечної професіології [6,7,8] пов'язують з характерним для бібліотечних працівників станом стресу, викликаним інтенсивністю почуттів та зусиль.
Об'єктивно існує розрив між метою навчальної діяльності та її наслідками. Неспів­падання мети та наслідків має місце в будь-якій діяльності, і у зв'язку з цим доцільним є розглядати продукт навчальної діяльності бібліотечних працівників як двоєдиний результат: безпосередній та опосередкований. Безпо­середній продукт – це такий результат, який відповідає свідомій меті бібліотечного працівника. Опосередкований продукт – це своєрідний додаток, котрий разом з безпосереднім продуктом утворює фактичний наслідок навчання. Особливість безпосереднього продукту навчальної діяльності полягає в тому, що він зберігає єдність з об'єктом навчальної діяльності.

Виходячи з особливостей навчальної діяльності у системі підвищення кваліфікації бібліотечних працівників під метою навчання ми пропонуємо розуміти бажаний наслідок діяльності, спрямований на покращання стану бібліотечної справи, впровадження прогресивних бібліотечних технологій, розвиток бібліотечного обслуговування.

Завдання загальної та професійної спрямованості формують мотиви навчальної, самоосвітньої, дослідницької, творчої діяльності. Мотиви - це психічні явища, що спонукають до виконання певних дій та вчинків [9]. Мотиви, що спонукають бібліотечних працівників підвищувати кваліфікацію у
системі навчальних закладів, та в процесі самоосвітньої діяльності можна кваліфікувати як зовнішні, зовнішньо-внутрішні та внутрішні мотиви.

Значну роль у формуванні мотивів підвищення кваліфікації відіграють стимули. Стимул - це явище, що діє на особистість та викликає зворотню реакцію [9]. Стимул може стати мотивом у тому випадку, коли буде переосмислений особистістю, знайде відображення у свідомості. Тому одні й ті ж стимули у різних особистостей можуть бути відобра­жені як різні мотиви. Стимулювання бібліотечних працівників до нав­чання у системі підвищення кваліфікації, на жаль, залишається питанням маловирішеним, що ускладнює мотивацію здійснення окремих форм навчальної діяльності. В сучасних умовах найбільш дієвими є внутрішні мотиви, які спонукають бібліотечних працівників до підвищення власного професійного рівня, серед них мотиви престижу, професійного зростання, формування іміджу, тощо.

Наслідки навчальної діяльності слід розуміти як кінцевий вплив системи навчання на зовнішню систему (екстрасистемна ефек­тивність) [10]. Для підвищення кваліфікації працівників сільських бібліотк такою системою є сільське соціокультурне середовище та його окремі складові, мешканці села, а також мережа бібліотек району, ЦБС в цілому.

Вплив підвищення кваліфікації на стан бібліотечної справи в районі оцінюється за наступними напрямками:

• розробка чи переробка організаційно-методичної документації на основі знань, здобутих під час підвищення кваліфікації;

• удосконалення існуючих чи впровадження нових бібліотечних техно­логій;

1. внесення раціональних структурних змін;

2. впровадження нових бібліотечно-інформаційних послуг.

Інтегральними показниками виміру наслідків навчання та його якості в системі підвищення кваліфікації можуть вважатися сукупні заходи, спрямовані на удосконалення бібліотечної діяльності та їх впровадження сільськими бібліотекарями в практику своєї роботи (це організація нових видів бібліотечного обслуговування читачів та сучасного бібліотечного середовища; формування нових читацьких зон, використання нових ресурсів тощо).

Повертаючись до раніше наведеного прикладу навчання працівників бібліотек з проблеми інформаційного обслуговування читачів варто зазначити, що наслідками навчальної діяльності можна вважати утворення спеціалізованих інформаційних центрів чи куточків у бібліотеках, створення інформаційно-бібліографічних баз даних, розвиток спектру інформаційних послуг, використання Internet в обслуговуванні читачів, формування інформаційної культури, надання підтримки користувачам, що мають особливі потреби.
Співпадання мети та наслідків навчальної діяльності дозволяє системі підвищення кваліфікації виконувати головні функції, які, погоджуючись з попередніми дослідниками [11] ми визначаємо як:

• діагностична, яка забезпечує вивчення ступеню неспівпадання рівнів компетентності бібліотечних працівників відповідно до сучасних вимог бібліотеч­ної практики;

• відновлююча, що забезпечує відновлення втрачених знань;

• корегуюча, що передбачає внесення змін у раніше набуті знання; сприяє оновленню знань та вмінь бібліотечних працівників відповідно до потреб галузі;

• моделююча, що забезпечує розробку перспектив, еталонів та орієнтирів бібліотечної діяльності;

• організаційно-регулятивна та інформаційно-оціночна, що безпосе­ред­ньо забезпечує наукову спрямованість розвитку процесів безперервного підвищення кваліфікації;

• адаптивна, що сприяє входженню бібліотечних установ в нові економічні, політичні, соціальні умови існування.

1. Система підвищення кваліфікації забезпечує розвиток творчої активності бібліотечних працівників, розширює досвід творчого застосування нових знань і вмінь у нестандартних ситуаціях, розвиває уміння самостійно визначати проблеми бібліотечної діяльності на основі системного аналізу бібліотекознавчої теорії та практики власної діяльності, формує емоційне та ціннісне ставлення до професійної справи шляхом усвідомлення особистістю нових потреб.
   Література:

2. Крутецкий А.В. Основы педагогической психологии.- М.: Просвещение, 1968.- 431 с.

3. Психологічний словник/ За ред. В.І.Войтка.- К.: Вища шк., 1982.- 216с.

4. Подготовка и проведение аттестации сотрудников библиотеки: Метод. рекомендации / ИПК РК; Сост. В.К.Скнарь, И.А.Шевченко.- К., 1992.- 24с.

5. Логинова Н.А. Жизненный путь человека как проблема психологии // Вопр. психологии.- 1985.- № 1.- С16-24.

6. Орлов А.К. Социально-психологические аспекты НОТ: Расш. тез. докл.- Омск, 1969.- 15 с.

7. Воробьев Г.Г. Професиональный характер информационного работника // НТИ. Сер.1.- 1989.- № 11.- С.38-44.

8. Оценка профессиональной квалификации сотрудников обласных библиотек, участвующих в библиотечно-информационной деятельности: Метод. рекомендации / ГПБ.- Л., 1989.- 20с.

9. Соколов А.В., Афанасова Л.Н. Стратификация библиотечных кадров: гипотеза и методика // Формирование структуры кадров современных научных библиотек: Сб. науч. тр. /ГПНТБ СО АН СССР.- Новосибирск, 1989.- С.40-51.

10. Платонов К.К. Структура и развитие личности.- М.: Наука, 1986.- 254с.

11. Чачко А.С. Библиотечный специалист: особенности труда и профессионализации.- К., 1996.- 191 с.

12. Скнарь В.К. Система методів прогнозування післядипломної освіти бібліотечних кадрів // Культура України: стан, проблеми, тенденції розвитку: Зб наук. статй / ІПК ПК.-К.,1997.- С. 164-169.