І.О.Шевченко, к.п.н.,доцент, директор
Інституту післядипломної освіти ДАКККіМ, професор кафедри теорії, історії і практики культури

Бібліотека, як соціальний інститут, покликана виконувати завдання, покладені на неї суспільством і державою, а саме функції забезпечення збору і зберігання джерел інформації та надання до них вільного і безперешкодного доступу усім членам суспільства.

Громадяни України, мають право на вільне використання інформації (Конституція України, ст. 34), доступ до культурних цінностей та культурних благ шляхом користування фондами бібліотек, що належать до Державного бібліотечного фонду (проект Закону України «Про культуру», ст.8, п.3), що складається з фондів бібліотек, у тому числі і публічних, склад яких відображає науковий, культурний, інформаційний потенціал суспільства (Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», ст. 16, п.2).

Для початку дозвольте нагадати окремі положення розділу 4 Модельного стандарту діяльності публічної бібліотеки, прийнятого VІ Щорічною сесією Коференції Російської бібліотечної асоціації. Там зокрема відзначається, що публічна бібліотека покликана надавати доступ до документів у різних форматах, що представлені у фонду у достатній кількості (книг, періодики, аудіо- відеодокументів, електронних документів, CD-ROMів, баз даних, озвучених книг, видань шрифтом Брайля, інших), відповідати існуючому у суспільстві різноманіттю поглядів і точок зору, відровідати вимогам громадян та постійно оновлюватися. Бібліотека повинна забезпечувати збереження фонду і нормальний фізичний стан документів, використувати для такого збереження усі засоби захисту, у т.ч. копіювання, переведення на нові носії тощо. Одночасно пропонуються стандарти для персоналу публічної бібліотеки, зокрема зазначається, що усі співробітники повинні чітко уявляти мету і завдання, проблеми і перспективи розвитку бібліотеки, володіти професійними знаннями, уміннями і навичками, підвищувати свій професійний рівень. До адміністрації бібліотеки висуваються зобов”язання формувати штат працівників з урахуванням потреб у фахівцях, що володіють спеціальними знаннями для виконання конкретних функцій. У контексті теми, що розглядається нами у цій публікації, для забезпечення роботи з бібліотечними фондами сьогодні виникає потреба у фахівцях, обізнаних зі специфікою роботи з електронними документами, спеціальними видами видань, літературою на іноземних мовах та ін. Відповідно до стандарту, адміністрація повинна забезпечувати реалізацію програми безперервної освіти персоналу, систематичного оновлення знань з сучасних інформаційних технологій, передбачення у бюджетах бібліотеки відповідних витрат на ці цілі.

В Україні проблеми кадрового забезпечення процесів організації роботи з бібліотечними фондами лежать у площині відсутності державного замовлення на підготовку спеціалістів, ігнорування важливості проблеми впродовж десятиліть, обмежених уявлень про масшаб потреби у кадрах, міждисциплінарного, багатогалузевого характеру знань, практичних умінь і навичок, що потрібні фахівцям та відсутність профільних освітніх структур, здатних забезпечити потребу у специфічних фахових заннях.

Погодимося, що проблема оновлення базових фахових знань залишається актуальною для переважної більшості керівників і працівників бібліотек України. Це твердження відповідає дійсності як в частині теоретичних знань, так і практичних умінь та навичок. Відповідно, потребують оновлення знання нормативно-правових документів, що регламентують роботу з бібліотечнми фондами, стандартів, термінології та особливостей побудови сучасних технологічних процесів формування, розвитку, збереження та використання бібліотечних фондів.

До змісту підвищення кваліфікації працівників бібліотек з проблем формування фондів мають бути включені питання планування, комплектування, обробки, первісного обліку, розміщення (у т.ч. розстановки) та вилучення документів. При цьому під “формуванням” повинні розумітися процеси побудови бібліотечного ядра. “Формировать — это набирать, строить, составлять, пополнять до полного состава” (Даль В.И. Толковый словарь живого русского языка. – Т. 4.- М.: Русский язык, 1980. - С. 537.). Коли внаслідок формування бібліотечний фонд досягає оптимального рівня в кількісних і якісних аспектах, і в подальшому вміло регулюється, корегується, підтримується у потрібному напряму, то набуває прогресивної, зростаючої лінії розвитку. Тому саме формування у бібліотечних працівників знань процесів регулювання, корегування та підтримки необхідного вектору розвитку бібліотечного фонду має стати завданням підвищення кваліфікації.

Зміст підвищення кваліфікації працівників бібліотек з проблем збереження бібліотечного фонду повинен передбачати засвоєння нових знань з питань консервації, реставрації, гігієни, створення страхового фонду та реєстру книжкових пам”яток, забезпечення безпеки бібліотечного фонду (захист, охорона) та його збереження у процесі використання, а також сучасних вимог до обліку (переобліку, інвентаризації). При цьому має братися до уваги те, що збереження бібліотечних фондів є глобальною проблемою, на вирішення якої спрямовано, зокрема, документ ЮНЕСКО, прийнятий у 1986 році - “Директиви міжнародних дій по збереженню бібліотечних матеріалів”, у якому передбачалося створення національних програм забезпечення збереження бібліотечних фондів. В Україні таку Програму було прийнято на 2000-2005 рр., і аналіз виконання якої засвідчив про фінансування заходів на 56,4%, у т.ч за рахунок державного бюджету – на 33,5%.

Проблеми використання бібліотечного фонду, на наш погляд, мають знайти своє відображення у змісті навчання з проблем організації обслуговуванн користувачів, оскільки залежать від факторів ефективної організації доступу до ресурсів бібліотеки, популяризації документів та форм розкриття бібліотечного фонду. При цьому, звичайно, вирішальним є фактор якості формування фонду.

Аналізучи проблеми кадрового забезпечення процесів організації роботи з бібліотечними фондами у публічних бібліотеках України, окремо хотілося б торкнутися змісту професійної діяльності, статусу бібліотечної професії та її соціальних перспектив. Нині до пояснення процесів, що існують у цій площині, існує два основних подходи, умовно названі соціологічним і філософським. Перший підхід грунтується на проблемі професіоналізму. Відповідно до нього, бібліотечну справу відносять до так званих напівпрофесій, професій “сердця, а не розуму”, середи яких також соціальна робота і викладання у школі. Всі вони, переважно, жіночі професії. Так, жінка-бібліотекар виступає у ролі “господині”, “хранительки”, “зберігача”, що що створює “атмосферу”, а не знання. Другий підхід – філософський – дає уявленняе про бібліотеку як про образ світу, простір знань, організований за законами логіки, відмінними від тих, за якими організовано соціальний простір, або реальний “великий” світ. Коли читач як представник “великого” світу вторгається у бібліотечний простір, порядок порушується і виникають різного роду конфлікты, проблеми контролю і примусу. Обидва підходи поєднує практика. Невипадково така проблема, як “синдром професійного вигорання”, може бути вирішена на філософсько-світоглядному рівні, адже переважна більшість бібліиотечних конфліктів має причини духовного характеру. Вони пов”язані с такими поняттями, як “мета” і “сенс життя”, “система цінностей”, а також з особливостями світосприяняття і відношення до людей.
З огляду на вище зазаначене, проблеми професіоналізму, на наш погляд, мають вирішуватися у процесі професійної орієнтації майбутніх бібліотекарів та їхньої професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.
При цьому доцільно нагадати, що за три роки навчальними закладами ІІІ – ІУ рівнів акредитації, що належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України, підготовлено 638 спеціалістів та магістрів за денною та заочною формами навчання за спеціальністю «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія». У Таблиці 1 наведено відомості про навчальні заклади, що готують фахівців для роботи у бібліотеках.

Таблиця 1.

Підвищення кваліфікації працівників бібліотек, що здійснюється в Україні Інститутом післядипломної освіти Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, покликане також сприяти підвищенню професіоналізму, і відповідно, сприяти соціальній перспективності бібліотечної професії. Аналіз календарних планів проведення занять в Академії за 2001 – 2007 роки (Таблиця 2.) засвідчив, що впродовж означеного періоду передбачалося навчання 7 груп працівників бібліотек з проблем, що мають безпосереднє відношення до роботи з бібліотечними фондами.

Таблиця 2.

Окремо хотілося б відзначити ефективні заняття, що відбулися на базі ХДНБ ім. В.Г.Королеко для завідуючів відділами (секторами) рідкісних і цінних книг (збереження фонду) ОУНБ. До навчально-тематичного плану за проблемою “Колекції рідкісних та цінних видань у наукових бібліотеках: формування, збереження, облік” були включені такі теми:

Книжкові пам’ятки – рідкісні та цінні друковані документи: вітчизняний та світовий досвід колекційної роботи.

Формування колекцій рідкісних та цінних видань: терміни, критерії відбору.

Відділ (сектор) рідкісних та цінних видань ОУНБ: організація, напрямки діяльності, регламенти.

Профіль комплектування відділу (сектору) рідкісних та цінних видань ОУНБ: загальні критерії, регіональні особливості.

Науковий опис пам’яток друку: методика, складні випадки опису пам’яток та паспортизація колекцій рідкісних та цінних видань. ДБА,електронні БД.

Колекції рукописних книг та архівних матеріалів, особові фонди діячів науки, літератури, мистецтва: організація, науковий опис, особливості використання.

Наукова діяльність відділу (сектору) рідкісних видань і рукописів ОУНБ: напрямки, програми НДР, методика досліджень

Українські стародруки та рідкісні видання XIX-XXI ст.: з історії формування, склад та особливості колекцій ХДНБ.

У перспективних планах діяльності Інституту післядипломної освіти Академії – запровадження підвищення кваліфікації з використанням технологій дистанційного навчання як такого, що призначене для надання освітніх послуг безпосередньо за місцем перебування слухачів на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Визначено, що апробація технологій дистанційного навчання з метою підвищення кваліфікації в Академії буде пропонуватися для бібліотекарів АР Крим, Вінницької, Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Рівненської, Кіровоградської, Тернопільської, Хмельницької областей.

Враховуючи потребу галузі та орієнтучись на досвід Федерального центру консервації бібліотечого фонду Россійської федерації, актуальними можуть бути нові курси для адміністраторів, керівників центрів, зберігачів, реставраторів:

Створення програм збереження бібліотечного фонду

Організація служб (консервації, реставрації)

Експертна оцінка стану бібліотечного фонду

Експертна оцінка умов збереження бібліотечного фонду

Методи реставрації (різних видів документів)

Дії в екстремальних умовах

Суттєво змінити стан кадрового забезпечення процесів організації роботи з бібліотечними фондами, а відтак і стан роботи з фондами у публічних бібліотеках України, можливо за умов:

формування державного замовлення на обов’язкову підготовку, перепідготовку, ПК з питань роботи з бібліотечними фондами;

поєднання зусиль навчальних закладів І – ІУ рівнів акредитації, що надають професійну освіту і бібліотек – головних науково-методичних центрів, здатних створити матеріально-технічну, навчальну і експериментальну базу підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;

підготовки викладачів; створення умов для оновлення їхніх знань; залучення практиків для викладання;

створення відповідних навчальних програм, відкриття необхідних спеціалізацій і кваліфікацій у межах основної спеціальності; створення нового покоління освітніх стандартів;

створення підручників, навчальних посібних, навчально-методичних матеріалів, їх видання;

організації наукових досліджень стану кадрового забезпечення і моніторингу динаміки рівня кваліфікації та потреб галузі.

Сподіваємося, що виважена державна політика сприятиме саме такому вирішенню означених проблем.