І.О.Шевченко, канд. пед. наук, доцент
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

У Центрі безперервної інформаційно-бібліотечної освіти, що був створений у жовтні 1999 року як спільний проект Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв та Української бібліотечної асоціації при фінансовій підтримці Міжнародного фонду “Відродження” та Інституту відкритого суспільства (м. Будапешт) з вересня 2001 року здійснюється діяльність по реалізації проекту LEAP “Інтернет для читачів публічних бібліотек”. Цей проект реалізують 50 публічних бібліотек України за фінансування Посольства США в Україні.

З метою вивчення стану готовності персоналу публічних бібліотек до впровадження та використання Інтернет у процесі інформаційного обслуговування користувачів та забезпечення роботи Центрів публічного доступу до Інтернет у Центрі безперервної інформаційно-бібліотечної освіти протягом січня-квітня 2002 року здійснювалося анкетування учасників тренінг-семінарів, що проводилися у бібліотеках – учасницях проекту.

Це було невеличке розвідувальне соціологічне дослідження. Анкета будувалася з використанням альтернативних запитань за запитань за шкалою Лайкерта і  передбачала відповіді на 10 запитань.
Загалом було проанкетовано 72 % всіх учасників семінарів, що дає змогу робити висновки про правдивість отриманих результатів, звісно за умови., що учасники тренінг-семінарів – це авангард персоналу публічної бібліотеки, який перш за все забезпечуватиме роботу Центру публічного доступу до Інтернет.

За віковою категорією всі опитувані розподілилися наступним чином:
від 20 до 30 років –   28,5 %
від 30 до 40 років –   31,4 %
від 40 до 50 років –     34,3 %
більше 50 років –   5,8 %,  тобто переважна більшість такого авангарду – це працівники віком від 30 до 50 років, яких ми надалі цілком обгрунтовано будемо вважати найбільш перспективними для виконання роботи, передбаченої проектом. Але не будемо залишати поза увагою і молодь від 20 до 30 років, оскільки їх майже третина.

Комп”ютерну техніку для викнання службових обов”язків та особистих цілей використовують – 89,2 % опитуваних;   не використовують –   10,8 % опитуваних, тобто переважна більшість активно працює на комп”ютері, але майже 11% - це те, що може на данному етапі насторожити.

Інтернет взагалі як інформаційний простір у своєму житті використовують – 74,5 % опитуваних;     не використовують – 25,5 % опитуваних. Прості математичні підрахунки говорять про наступне - 15% опитуваних вміють працювати на комп”ютері, але Інтернет не використовують. Можемо зробити висновок, що ці працівники - реальний резерв, які на момент закінчення семінару-тренінгу та при сприятливих умови або у разі потреби будуть здатними приєднатися до перших 75%. Але вміння працювати на комп”ютері  ще не означає вміння працювати з Інтернет.

На запитання, чи вважають себе здатним оволодіти всіма необхідними навичками роботи в Інтернет настільки, аби допомагати іншим відповіли:  Так –57, 8 %;   Ні – 3,9 %;    Можливо - 37, 3 %.  Це великий відсоток невпенених у своїх можливостях. Серед тих 38% близько 65 % становлять ті, що мають вік від 20 до 40, себто старше покоління більш впевненіше в собі.

На запитання, чи хотіли б Ви навчитися створювати власні інформаційні продукти для мережі Інтернет, займатися веб-дизайном відповіли:  Так   - 85,3 %;       Ні  - 10,8 %;      Можливо – 3,9 %. При цьому з тих хто відповів ні та можливо, якщо їх прийняти за 100 %, нажаль близко 90% становить найбільш досвічені та інтелектуально продуктивні покоління – від 30 до 50 років, очевидно в цьому вони не бачать інтересу, або така діяльність не пов”язується з подальшими зиттєвими планами.

На запитання, чи пов”язуєте Ви свої подальші життєві плани з роботою у бібліотечній галузі взагалі відповіли: Так –88, 2 %;    Ні – 4,9 %;    Не вирішили остаточно – 6,9 %. При цьому, хто ще не визначився остаточно та хто вже не пов”язує свої подальші життєві плани з роботою у бібліотеці, якщо їх прийняти за 100 % – всі 100% становлять ті, хто має першу вікову категорію у нашому опитуванні, а саме – молодь.

Залежність використання комп’ютерної техніки та Інтернет від вікової категорії

Коментуючі ці дані варто було би зазначити, що, по- перше переважна більшість відшукують інформацію на  Word Wide Web, цей інформаційний сервіс залишається найбільш широко вживаним серед бібліотекарів; по-друге лише 1/3 користується електронною поштою, що можна вважати не задовільним; по-третє приблизно однакова кількість бібліотекарів України використовують Інтернет для вирішення виробничих проблем, для власної освіти, самоосвіти. І як правило це одні і ті ж респонденти, але їх відсоток можна вважати не достатнім.

Помітним також є і те, що зовсім незначна кількість опитуваних використовує Інтернет для роботи з групами новин та з іншою метою, що може свідчити або про незнання можливостей окремих сервісів, які надає Інтернет, або про їхню непопулярність серед бібліотечних працівників, або про недостатність часу для повного володіння ними.

Коментуючі ці дані, зауважимо, що завжди інформацію знаходили наймолодші (можливо виконували не складні за змістом пошуки, а можливо досконало володіють методиками пошуку).  Тих, кого інформаційний пошук задовольняв частіше за все – переважна більшість, але 64, 5 % - далеко не достатній рівень для персоналу бібліотеки, що володіє методами пошуку, здійснює пошук для особистих та виробничих цілей та надає допомогу користувачам.

З отриманих даних, що наведені у цій таблиці можемо зробити висновок, що відсутність можливостей регулярно працювати з Інтернет більшість відмітила як основну причину його не використання. Ситуація тут може бути різною: по-перше - відображати стан речей до початку роботи Центрів публічного достпу, коли підключення до Інтернет не було взагалі; по-друге - не залучення до роботи з користувачами Центрів представників інших відділів, зосередження головних обслуговуючих функцій лише на персоналові Центрів публічного достпу. Добре це чи погано – предмет окремої дискусії та обміну досвідом.

Відсутність знань і вмінь як перешкоду використання Інтернет відмітили близько 1/4 з тих учасників тренінг-семінару, хто Інтернет не користується взагалі. Якщо вважати, що учасниками семінару переважно ставали найбільш досвічені та перспективні працівники, цей показник спонукає зробити настуні загальні висновки: 1) сподівання, що за наслідками навчання частина прогалини була ліквідована; 2) побоювання, що аналогічні опитування решти персоналу, яка залишилися поза увагою семінару, проекту, Центру публічного доступу до Інтернет дали б більш сумні наслідки.

Загальний висновок, який можна зробити з отриманих даних, надає можливість для подальшого розвитку безперервної професійної бібліотечної освіти, може слугувати підґрунтям для розробки та впровадження програм післядипломного навчання, організовувати спеціальні проблемні курси, семінари тощо, що сприятимуть підвищенню фахового рівня працівників бібліотек України.