Шевченко Ірина Олександрівна,
канд. пед. наук, професор кафедри теорії, історії та практики культури Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Державні бібліотеки України утверджують свою роль як культурологічні і просвітницькі інституції, що сприяють демократичним процесам, інформати­за­ції суспільства, забезпечують права громадян на доступ до інформації та інтелектуальну свободу особистості.

Сьогодення вимагає розглядати публічну бібліотеку як посередника у спілкуванні влади і громадян, прибуткових і неприбуткових організацій, інших державних органів. Роль публічних бібліотек у процесі такого спілкування з використанням сучасних технологій, зокрема Інтернет, вимагає окремого розгляду та теоретичного обґрунтування з урахуванням завдань, що постають сьогодні перед публічними бібліотеками, визначення проблем та шляхів їх вирішення.

Якщо вважати пріоритетною ідею “електронного уряду” у контексті розвитку електронної Європи та прийняти до уваги орієнтири розвитку публічних бібліотек до 2005 року  (1), створення інформаційного суспільства для всіх громадян може передбачати, перш за все, розвиток та підвищення ролі бібліотек як центрів публічного доступу до інформації. Під таким розвитком нами розуміється перш за все зростання ролі публічних бібліотек у  державотворчих, демократичних процесах, сприяння поінформованості громадян, забезпечення органів державної влади інформацією, що сприяє прийняттю управлінських рішень.

Динамічний розвиток бізнесу, приватні капіталовкладення, створення нових робочі місць вимагають зростання продуктивності праці, створюється якісно нова соціально-економічно ситуація, що впливає на осмислення ролі публічних бібліотек у суспільстві.

Відшукуючи нові ролі у суспільстві, публічні бібліотеки досліджують діяльність різноманітних служб для громадськості, інноваційних соціальних утворень, таких як електронний уряд, електронне навчання, електронна охорона здоров’я і прагнуть знайти в цих структурах сегменти діяльності з тим, щоб актуалізувати власну роботу з урахуванням вимог нового, інформаційного суспільства. Однією з проблем побудови інформаційного суспільства є проблема  електронного включення (залучення) громадян до користування його інформаційною інфраструктурою. Під електронним включенням розуміється формування навичок, необхідних для електронного середовища, освіта протягом життя, вміння користуватися публічними точками доступу до електронних мереж, врахування організаторами такого доступу особливих потреб та можливостей користувачів, вирішення проблем організації доступу у відділених районах тощо.

З урахуванням обраної нами теми даної публікації, вимагає детального розгляду концепція електронного уряду. Сутність її полягає у можливості використання інформаційних технологій, зокрема Інтернет, для надання урядових послуг безпосередньо тому, хто їх  потребує 24 години на добу 7 днів на тиждень (2). Споживачами таких послуг є громадяни, підприємства, установи та організації. Очікується, що впровадження електронного уряду сприятиме встановленню тісних зв’язків між органами державної влади та громадянами.

Термін “електронний уряд” з’явився наприкінці ХХ ст. як нова форма спілкування громадян з органами державної влади в умовах нових інформаційних технологій і спочатку вживався для означення футуристичного уряду “електронних громадян”, що регулює діяльність і безпеку у мережі. Потім термін почав використовуватися для означення певного виду спілкування  органів державного управління з громадянами, що здійснюється з використанням сучасних технологій. Сучасне значення даного терміну включає також підходи до визначення ролі урядових органів у житті держави і суспільства з використанням ІТ. Е-government (е-уряд) розуміється як:

мережева інфраструктура виконавчої влади,

вся інфраструктура органів влади з відображенням її у мережі,

електронний державний апарат,

урядування з використанням державної мережевої інфраструктури як інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує оптимальне, з погляду суспільства, всіх гілок і рівнів державної влади,

спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної мережі, який забезпечує функціонування певних служб в режимі реального часу і робить простим і доступним щоденне спілкування громадян з офіційними установами.

Система е-уряду передбачає, що будь яка фізична чи юридична особа може звертатися із запитами до державних установ для одержання інформації та виконання юридичних дій. При цьому передбачається підвищення ефективності державного управління та зниження рівня корупції, здатність інформаційної інфраструктури змінити природу влади та зробити її “прозорою” і підконтрольною громадськості і забезпечити реальну участь громадян у політичних процесах, законотворчий діяльності.

Концепція е-уряду складається з двох концепцій:

- внутрішня інформаційна інфраструктура органу влади - створення інформаційного ресурсу,  забезпечення доступу до нього;

- зовнішня інформаційна інфраструктура органу влади - створення системи он-лайнового спілкування та надання он-лайнових послуг.

Засобом побудови е-уряду є  використання мережі Інтернет та його можливостей. Мета створення е-уряду полягає у підвищенні довіри до органів влади, встановленні тісних зв’язків з громадянами, відкритості діяльності та рішень для громадян, наданні повноважень громадянам на участь в управлінні державою, створенні для громадян умов участі у системі державного управління. Основні переваги впровадження ідей е-уряду полягають у

підвищенні підзвітності органів державного управління;

вдосконаленні послуг і підвищення швидкості їх надання;

забезпечення кращого доступу до публічної інформації та послуг;

покращення зручності користування цими послугами.

На другому Міжнародному конгресі ЮНЕСКО "Освіта і інформатика" (Москва, 1-5 липня 1996 р.) йшлося про негативний вплив сучасних інформаційних технологій на суспільне життя, зокрема говорилося про існування небезпеки того, що  технології при всій їх корисності можуть потягнути за собою уніфікацію та втрату культури і мови багатьох народів світу. Розширення Інтернет та інших доступних на міжнародному рівні комунікаційних мереж переважно акцентує увагу на загальних моментах на шкоду специфічності, що поглиблює стурбованість з приводу можливості втрати власної культури. Багато її аспектів, включаючи мову, фольклор, традиції і характер, можуть бути втрачені під впливом західної і інших домінуючих культур“.

На даний час публічні бібліотеки усвідомлюють власні можливості у сприянні розвитку е-урядування мотивуючи їх знаннями потреб і вимог користувачів, наявністю “фізичного місця”, зручного за звичного громаді міста, здатністю персоналу публічної бібліотеки оволодіти необхідними знаннями. Крім того, наявність традицій інформаційного забезпечення та сформована інформаційна культура користувачів разом з поєднанням традицій надання послуг, основаних на паперових і електронних носіях створює об’єктивні умови для повноцінної участі публічних бібліотек у реалізації перспективних ідей електронного урядування.

Вже зараз публічні бібліотеки готові до надання владним структурам своєчасної, повної та об’єктивної інформації для забезпечення прийняття ними рішень та застосування управлінських дій на основі всебічної поінформованості. З іншого боку, публічні бібліотеки покликані гарантувати читачам право на отримання урядової інформації, надавати громадянам інформацію про діяльність органів влади, участь у проектах створення електронного уряду вбачається бібліотеками зовсім органічним. Маючи величезний досвід співпраці з органами влади, публічні бібліотеки здійснюють їх ефективне інформаційне забезпечення, складають списки статей, анотовані покажчики, реферативні, фактографічні, оглядово-аналітичні матеріали, інформаційні досьє тощо. Широкого розповсюдження набуло використання традиційних інформаційних джерел та електронної інформації, передача інформації та документів факсом, електронною поштою тощо.

Водночас публічні бібліотеки покликані здійснювати збирання та надання населенню інформації про діяльність органів влади та життя громади: рішення, розпорядження, постанови (про місцевий бюджет, податки, власність, матеріально-технічні ресурси, статистичні  та інші дані, що стосуються економіки, культури, освітньої сфери, охорони здоров’я та навколишнього середовища тощо). Важко переоцінити можливості сприяння публічної бібліотеки урядовим органам, муніципальним структурам у встановленні позитивних громадських зв’язків.

Сучасні інформаційні технології здатні змістовно урізноманітнити інформаційне забезпечення владних структур за допомогою публічно доступної інформації в Інтернет про суспільство, політику, соціальні проблеми, діяльність державних установ та громадських організацій, освіту та наукову діяльність, експериментальну, інноваційну, проектну діяльність тощо. Активна підтримка органами влади матеріального стану бібліотек дозволяє виходити на нові інформаційні ресурси. Допомога бібліотекам у придбанні платної інформації в Інтернет надасть доступ до повнотекстових баз даних різного змісту, дозволить здійснювати передплату електронних видань, створить умови для роботи у середовищі комерційних баз даних, що містять найновішу наукову, економічну, фінансову, технологічну, статистичну інформацію.

Бібліотеки України, що з 2001 року у межах реалізації ініційованого Посольством США в Україні проекту “LEAP – Інтернет  для користувачів публічних бібліотек” активно використовують ресурсну мережеву базу, мають значний досвід використання різних форм інформаційного забезпечення владних структур за допомогою Інтернет. Окремі форми передбачають активну діяльність бібліотекаря, який внаслідок власної професійної аналітико-синтетичної діяльності надає працівникам органів влади найновішу інформацію з мережі у електронному вигляді, пересилаючи її за наявними у бібліотеці списками електронних адрес абонентів.  Інші передбачають роботу у форумах і чатах, організацію Інтернет - конференцій. Серед доробок бібліотекарів-практиків – створення спеціальних автоматизованих робочих місць для читачів “Інтелектуальне читацьке місце”, консультативний супровід процесів сканування, архівування, роботу з групами новин тощо (3).

Потребують вирішення і ряд проблем, пов’язаних з ефективним інформаційним забезпеченням органів влади. Це проблеми вибору видів джерел інформації (традиційний, он-лайн за передплатою, он-лайн по факту використання, автономний, вибірковий), типів джерел інформації (повнотекстові, реферативні, бібліографічні).

Публічними бібліотеками здійснюється діяльність, спрямована сприянню органам державної влади та місцевого самоврядування у встановленні зв’язків з громадою. При цьому використовуються можливості під час масових заходів, при організації виставок, організація інформаційних, довідкових куточків, ведення бібліографічних, фактографічних картотек. Набули поширення спеціальні презентації, прес-конференції, зустрічі, робота громадської приймальні, “телефон довіри”, скринька “письмових запитань”, “Депутатські години” інше. За змістом ті чи інші форми роботи мають на меті інформувати членів громади про нові та діючі законодавчі акти, постанови і рішення місцевої влади, надавати відомості про діяльність державних установ, політичних партій, громадських організацій, їхні виборчі платформи, програми, ініціативи, розвиток місцевої громади та інфраструктури. Особливо, як відмічають бібліотекарі, читачів цікавить інформація про пільги, тарифи, податки, діяльність депутатів різного рівня  у відповідь на “запити” тощо

Наразі дискусійним залишається питання про те, що саме розвиток е-урядування може дати публічним бібліотекам і наскільки влада готова бачити бібліотеку своїм партнером, реалізуючи зв’язки з громадою, точаться дискусії і про концепцію е-уряду як вияв псевдо демократії, і навколо електронної нерівності (включеності – виключеності)  пересічних громадян, що може завадити  розвитку е-урядування.

Література:

• Ойрашський маніфест: Порядок денний проекту PULMAN для електронної Європи/ Переклад В.С.Пашкової  //  Інтернет-центри в публічних бібліотеках: Зб. статей / ДАКККіМ, УБА.-К., 2003.- С.92 -96.
• Проект PULMAN: Публічні бібліотеки активізують використання сучасних мереж/ Пер. В.С.Пашкова, Я.Є Сошинська.- К., 2002.
• Інтернет-центри в публічних бібліотеках: Зб. статей / ДАКККіМ, УБА.-К., 2003.- 100с.
• Шевченко І.О. Проблеми підготовки бібліотечного персоналу до використання нових інформаційних технологій  //  Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. наук.-практ. конф / ДАКККіМ.- К., 2000.- С.118-122.
• Комунікативне та інформаційне забезпечення програм розвитку регіонів: Програма курсу проблемно-модульного навчання для працівників бібліотек та органів інформації/ Уклад. І.О.Шевченко; ДАКККіМ.- К., 2000.- 11 с.- (Сер.: Безперервна освіта бібліотекарів України; Вип. 4).
• Кушнаренко Н., Шевченко І. Бібліотечна справа та відкритий доступ до інформації в Сполучених Штатах Америки  //  Вісник Кн. палати.- 2000.- № 12.- С. 8-11.
• Шевченко І.О. Сучасні освітні технології у системі підвищення кваліфікації бібліотекарів  //  Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Труды конф.- Т.1.- Судак, 2001.- С.436-439.
• Шевченко И.А. Библиотека в системе информационного обеспечения региональной политики  //  Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Труды конф.- Т.2.- Судак, 2001.- С.960-962.